Вікторія Ярош

Пригоди діда Мороза

Оповідання

ДІД МОРОЗ-БУЛЬБОДУВЧИК

Новий рік у дитячому садочку Калинка, Машівський ДНЗ Калинка


А чи знаєте ви, що найбільше полюбляє робити Дід Мороз? Звісно, найперше, це – дарувати діткам подарунки. А ще – гратися у сніжки або піжмурки. Мороз у захваті від того, щоб співати, танцювати й слухати, як малята розповідають йому вірші та співають пісеньки! Але у дідуся Мороза є ще кілька захоплень, про які небагато хто знає. Він дуже-дуже любить ліпити вареники. А ще – пускати мильні повітряні бульки (і не будь-які, а фігурні й кольорові), а потім разом з друзями дивитися, як вони смішно лускаються і розлітаються маленькими різнокольоровими краплинками. Коли на нашого дідуся надходить нудьга (у дідів морозів таке теж іноді буває), він бере бульбодувчик (це така товста соломинка для видування бульбашок) і починає фантазувати. То ведмедика видує, то білочку, а останнім часом наш Дідусь захопився створенням заморських тваринок – жирафів, слоників, левів, кенгуру. Та так призвичаївся, що фігурки виходять у нього неначе справжні, тільки маленькі. А якщо на них ще й дмухнути, складається враження, що вони дихають і усміхаються.

Новий рік у дитячому садочку Калинка, Машівський ДНЗ Калинка

СМУГАСТЕ КОХАННЯ

До діда Мороза часто приходять лісові звірята. Він розпалює піч, разом з друзями сідає на пухнастий теплий килим, вони п’ють запашний лісовий чай з ягід та листя малини, суниці, ожини, співають пісні та розповідають одне одному казки й веселі історії. А потім Дідусь дістає свій фірмовий бульбодувчик і починає дивувати друзів фігурками різних африканських та австралійських тваринок. І вони разом дивляться, як бульки лопаються і розсипаються на багато-багато дрібних намистинок.

Одного разу, коли Мороз у колі друзів видував своїх ліліпутиків, у хатинку забіг Заєць. Дідусь якраз чаклував над зеброю – відблиски вогню з печі віддзеркалювались у фігурці й неначе гралися на її блискучій чорно-білій шкірці... Побачивши смугасту красуню, вухастик не в силі був відвести від неї очей. Кулька у відповідь ворухнулась... Кілька хвилин Зайчик і Зебра в бульці неначе спілкувались між собою... але раптом мильна бульбашка луснула. Косоокий пухнастик спочатку не зрозумів, що сталось. Де поділась Зебра? Він почав бігати по хатинці й шукати її. Звірі намагалися пояснити, що це звичайнісінька мильна бульбашка, але Зайчик нічого не хотів чути. Він бажав продовження знайомства.

Всім стало зрозуміло, що Зайчик безнадійно закохався. Безнадійно, бо, очевидно, що Зайчик і Зебра навряд чи зможуть зустрітися – смугаста панночка жила далеко-далеко в Африці, де не буває зими, а в нашому лісі, щоб не змерзнути, треба мати теплий-теплий кожушок, якого у Зебри не було. Але Зайчик був невтішний.

Ви вже знаєте, що Дід Мороз і лісові звірі часто збираються разом, щоб ліпити вареники. І не прості, круглі, а фігурні. Білочка робить варенички у вигляді шишок, Кабанчик – жолудів, Їжачок створює смачненькі кульки з тіста, схожі на яблучка та грушки, а Ведмедик – на ягідки малини. Ті ж вареники-грибочки, що виробляє Лисичка, важко відрізнити від справжніх. А от наш Зайчик, який до цього ліпив варенички-капустинки та морквинки, відтепер ліпив лише зебри.

Все у своїй кімнаті – двері, ліжко, стіни і навіть посуд вухастик розмалював чорно-білими смужками. Він говорив і думав тільки про неї. Від такого безнадійного смугастого кохання страждав не лише сам косоокий пухнастик, а й увесь ліс – бо всі звірятка дуже хвилювались за свого друга. Щодня вони збиралися в хатинці Діда Мороза і думали, як же йому допомогти. І от дідусеві спало на думку запросити із сусіднього лісу Зайчиху і перефарбувати її. Звірятка так і зробили. Чорно-біла Зайчиха вийшла не гірша за заморську красуню.

Якось увечері друзі запросили Зайчика на вареники до Діда Мороза. І попередили, що там на нього чекає приємний сюрприз. Коли пухнастик зайшов до хатинки і побачив пофарбовану Зайчиху, він удруге втратив здатність говорить. Косоокий лише заворожено дивився на маленьку вухасто-смугасту панночку. Зайчиха зашарілася й сором’язливо усміхнулася у відповідь. Щоб знову не втратити свого щастя, вухастик при всіх освідчився Зайчисі в коханні та запропонував руку й серце. Зайве говорити, що красуня погодилась. І всі звірятка, раді, що так щасливо закінчилась історія з безнадійним коханням, сіли за стіл їсти свої чудернацькі вареники.

Пізніше Зайчик зізнався, що він покохав Зайчиху зовсім не за чорно-білі смужки. А за добру й лагідну вдачу. „Треба завжди бути самим собою”,– сказав вухастик. І попросив ці смужки якомога швидше змити.

Новий рік у дитячому садочку Калинка, Машівський ДНЗ Калинка

ЗАГУБЛЕНА ТІНЬ

Одного разу до Діда Мороза прибігло заплакане Лосенятко. Воно так сильно схлипувало, так хвилювалося, що не одразу змогло пояснити, що ж таке трапилося. Дідусь взяв Лосенятко на руки, пригорнув до себе, воно заспокоїлось і ось що розповіло.

Виявилося, що маля загубило свою тінь.

Справа в тому, що всі лосі від природи трохи повільні. А наше Лосенятко завжди мріяло швидко бігати – як вітер чи Антилопа. І коли воно заприятелювало із Зайчиком, той навчив маленького Лося швидко бігати. Та так швидко, що зі всіх лісових звіряток перегнати його міг один лише Зайчик. І то не завжди.

І от коли Лосенятко із Зайчиком якраз бігали наввипередки по лісу, тінь кудись зникла. А друзі так завзято й весело гасали галявинами, що зовсім не помітили, коли саме її не стало. Вони її шукали майже цілий день. Але марно: тіні Лосенятка ніде не було. Де ж вона? Може, тінь на щось образилась. А може, щось із нею сталося?

Дід Мороз вирішив скликати всіх лісових мешканців по допомогу і разом йти шукати загублену тінь. Лисичка, Зайчик і Ведмедик почали пошуки неподалік березового гаю, Бобренята й Ондатрочка взяли на себе ділянку біля озера, а Синичка з Горобчиком прочісували сосновий бір.

Довго-довго звірятка блукали лісом у пошуках зниклої тіні. Вже почало сутеніти, але тіні ніде не було видно. І коли вже всі знесилились і залишилась тільки одна галявина, на якій вони ще не були, Дід Мороз й лісова братія раптом почули чиїсь тихі схлипування: вони зайшли на галявинку і побачили, як на пеньку, під ялинкою, сиділа Лосеняткова тінь і плакала від самотності. Вона майже втратила надію, що її хтось знайде. Виявилось, що тінь ще не навчилася так швидко бігати, як саме Лосенятко, і коли воно швидко розігналося, тінь відстала і загубилася.

Як же всі зраділи, коли тінь знову знайшлась! А особливо раділо Лосенятко, у якого тепер, як і у всіх, теж була своя власна тінь! Потім звірятка разом зі своїми тінями пішли до Діда Мороза – пити чай з варениками: з яблуками, вишнями та чорницями!

Новий рік у дитячому садочку Калинка, Машівський ДНЗ Калинка

ЗУБНИЙ БІ-І-І-І-ІЛЬ або ЧОГО БОЇТЬСЯ ДІД МОРОЗ

Все своє життя Дід Мороз дуже боявся йти до стоматолога, хоч він ніколи в лікаря не бував і зуби в нього ніколи не боліли. Але Дідусь так наслухався про „зубні” страхи дітей, що від одного слова „дантист” його починало трусити. І от одного разу настав той момент, коли у Мороза таки заболів зуб. Спочатку він сподівався, що біль вгамується, мине, але навпаки: щохвилини зуб болів усе більше. Через деякий час у Дідуся почала пухнути ліва щока. Стало боляче їсти. І, що найстрашніше, через збільшену щоку він не міг усміхатися – виходила не привітна усмішка Діда Мороза, а недобра гримаса якогось підозрілого незнайомця.

Отож, попри страхи, Дід Мороз таки мусив йти до лікаря. Треба сказати, що зуби всім у лісі лікував досвідчений та поважний Дятел. І не було жодного, хто хоча б раз заплакав у нього на прийомі – все проходило безболісно і швидко. Але Дідуся це не втішало. Він все одно боявся.

Заспокоїти бідолашного Мороза зібралася вся лісова родина. Навіть поприходили звірятка із сусіднього лісу. Відчувши таку підтримку, Дідусь трохи заспокоївся. Але, як тільки він зручненько вмостився у стоматологічне крісло, з’явилась інша проблема – Дятел навіть не зміг роздивитися, чому ж болить зуб – Дід Мороз відчайдушно не хотів розкривати рота. Він так міцно стиснув зуби, що всі лісові звірята, якби й захотіли відкрити йому рота силоміць, не змогли б це зробити.

Як же змусити Дідуся показати зуби? Спочатку звірятка вирішити Діда Мороза розсмішити. Почали розповідати смішні історії, але Дідусь, який завжди з них сміявся, зараз ніби втратив почуття гумору. Потім лісові друзі почали весело скакати, плигати на задніх лапках, перевертатися, але – марно. Тоді звірі вигадали ось що: Ведмедик почав голосно квакати, Лисичка – хрюкати, Білочка – мукати, а Синичка заходилася весело нявчати. Лише маленький Ховрашок ніяк не міг скопіювати чийсь голос. Він так старався, так старався, що від хвилювання почав... гикати. Та так голосно, що його гикавка перекинулась на всіх звіряток. І всі без винятку почали гикати. І наш Дідусь – теж. І так це було кумедно, що лісові друзі дружно розсміялися. А найголосніше – Дід Мороз. Спритний Дятел умить роздивився всі зуби і звільнив Мороза від зубного болю... Та так, що пацієнт нічого й не помітив.

Виявилося, що останнім часом наш Дідусь їв багато солодощів і шматочок однієї із карамельок застряг між двох кутніх зубів. Дід Мороз пообіцяв відтепер їсти більше свіжих фруктів, а цукерками ласувати хіба що на Новий рік.

Новий рік у дитячому садочку Калинка, Машівський ДНЗ Калинка

ЯК ДІД МОРОЗ БОРОДУ ОБПАЛИВ

Незадовго до Нового року наш Дідусь Мороз вирушає у Лапландію, на щорічні зустрічі дідів морозів. Туди вони приїздять з усього світу –американський Санта Клаус, російський Морозко, італійський Бoббо Натaле... Дідусі розповідають один одному, які подарунки найбільше подобаються малятам, вигадують нові ігри, розваги та казки. Змагаються, хто краще намалює на вікні сніжинку, швидше зліпить снігову бабу, влаштовують веселі перегони на санях. А потім всі разом граються у сніжки та піжмурки...

Перед тим, як вирушати у подорож, північні сови-поштарі розносять всім морозам листи-запрошення від Йоулупукки – Діда Мороза з Лапландії. Він пише, о котрій годині і де кожного гостя зустрічатимуть санчата з красенями-оленями. Листівки дуже яскраві й красиві. Єдине, що не досить зручно – їх підписують їжачки. А у них лапки маленькі, й тому літери дрібнесенькі-дрібнесенькі. І без окулярів прочитати листа дуже важко.

А так сталося, що саме того дня, коли наш, український Дід Мороз отримав запрошення, він загубив свої окуляри. Дідусь цілий день витратив на їх пошуки, але – марно. Тоді він вирішив спробувати впоратися без окулярів. Щоб краще бачити, підсів до печі, підніс лист ближче до вогню і ... в цю мить вхідні двері відчинилися і до хати залетіли Синичка й Горобчик. Вони знайшли окуляри! Але пустотливий вітер, що разом з пташками увірвався до оселі, підхопив у Мороза лист і жбурнув його у вогонь. Дідусь кинувся рятувати запрошення із розпаленої печі і вихопив його з вогняних обіймів. Але ... полум’я встигло майже вщент спалити його довгу, розкішну бороду.

Спочатку Дід Мороз зніяковів. Він навіть не наважувався подивитись у дзеркало. Як це так – Дід Мороз – і без бороди?!? Як він у такому вигляді поїде на зустріч? Як його, зрештою, впізнають малята і звірята?

І тут Горобчик та Синичка запропонували Дідусю зробити бороду ... з пір’я. Вони швидко облетіли ліс, і кожна з пташок подарувала Діду Морозу по пір’ячку. Він взяв соснову смолу і скріпив нею всі пір’їнки. І, знаєте, борода вийшла не гірша за справжню! Так і поїхав наш Дід Мороз в Лапландію, вдягнувши бороду з пір’я.

А коли всі діди побачили нашого Мороза з незвичною бородою, вони вирішили, що це – така мода. І взялися наперебій розпитувати, як і хто створив таку красу. Італійський Бoббо Натaле одразу ж почав дізнаватися адресу перукарні, де можна зробити це пухнасту диво. А російський (по старій дружбі) попросив йому першому зробити таку ж саму. Наш, український Мороз, загадково усміхнувся і сказав, що це – таємниця. А таємниці, як відомо, не розголошують. Потім, коли він розповів своїм лісовим друзям, який успіх мала його борода, вони довго-довго сміялися. А коли справжня борода відросла, знімати бороду з пір’я, чесно кажучи, було трішечки шкода. Тепер вона висить на почесному місці у Дідусевій лісовій хатинці. І нагадує про дружбу і цей незвичний винахід.

Новий рік у дитячому садочку Калинка, Машівський ДНЗ Калинка

Кiлькiсть переглядiв: 3021

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.