Тетяна ВИННИК


ЗАЄЦЬ І ЗИМА

 Калинка

Заєць прокинувся від голосного «Б-ррр!».
«Б-ррр!» — лунало знову і заєць сполохано насторожив вуха.
— Це в мене в животі! — дослухаючись, полегшено зітхнув заєць. І від гарячого заячого подиху пішов легенький пар.
Заєць жадібно вдихнув морозяне повітря і йому на мить здалося, що його живіт прилип до спини.
— Я не їв сім днів! — чмихнув заєць і висунув носа з-під міцного соснового гілля, під яким сьогодні ночував. — Треба шукати харчі. — Подумав заєць.
— Привіт, друже! — прожебоніла білка, стрибаючи з гілки на гілку. — У мене біда!
— Чим зможу — допоможу! — мовив заєць і чмихнув носом.
— Моя молодша донька Гаша в снігу загубила шишку. Всі очі продивилися — знайти не можемо!
— Не плач, сусідко — ось твоя шишка! — вигукнув заєць, висунувши носа з-під снігу.
— Дякую тобі, друже, за допомогу! Звертайся й ти, коли що!
Біжить заєць лісом, тремтить, як останній лист на морозі. Лисячі сліди довкола снігових заметів блакитною стрічкою в'ються.
Сніжить — світу білого не видно…
Біжить заєць…
— Зайчику, зайчику, допоможи! — попросила стара ялина, протягнувши своє кострубате гілляччя.
— Я поспішаю! — вигукнув заєць тремтливим голосом, але щось його зупинило. — Чого вам, бабуню?
— У мене сьогодні день народження, а я не можу й намиста вдягти, — засумувала кроною ялина. — Віднесла його метелиця аж до самої річечки, а я туди вже не дійду!
Заєць миттю приніс бурштинове намисто — зроблене із смоли.
— Нахиляйте голову, бабуню!
— Дякую тобі, зайчику за допомогу!
Біжить заєць, тремтить, як останній лист на морозі. Назустріч йому синичка летить і слізьми заливається.
— Зайчику, рідненький! Допоможи! Мого сина снігом привалило під стріхою лісника. — квилила синиця.
Заєць миттю допоміг синиччиному синові вибратися з-під снігу. Щаслива синиця дякувала зайцю. Але той вже безсилий впав на землю.
Невже мене нема?! — подумав заєць, коли в нього не вийшло ворухнути лапою.
Заєць розплющив очі, а перед ним лежала морквина.
— Це тобі подарунок! — мовив лісник.
Заєць підняв на нього очі і чхнув. Хворий заячий вигляд розчулив лісника.
— Ти добрий заєць! — усміхнувся лісник. — Ти допоміг і білці, і старій ялині, і синиці, хоч сам потребував допомоги. За це я тобі дам стільки моркви, що тобі вистачить до кінця зими!

Кiлькiсть переглядiв: 2076

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.